Історії людей, які втратили рідний дім через війну — проєкт «Життя з нуля» від Суспільне Черкаси
До другої річниці повномасштабного вторгнення Суспільне Черкаси підготувало цикл сюжетів «Життя з нуля». Це історії людей, яким довелось покинути рідні домівки через агресію росії. Люди цивільних професій, громадські активісти, багатодітні родини — всім їм довелось тікати від обстрілів, вивозити батьків і дітей. Комусь через мінні поля, комусь через десятки ворожих блокпостів. Кореспонденти Суспільного зняли 9 сюжетів про те, як облаштовують своє життя на Черкащині громадяни України, які втратили рідний дім. Дивитись ці розповіді можна 24 лютого у денному ефірі всеукраїнського проєкту «Суспільне. Спротив», з 12:00 до 16:00, або на ютуб-каналі Суспільне Черкаси, читати — на сайті Суспільне Новини.
Читайте також: «Крим: 10 років окупації»: де дивитися на Суспільному
Людмила Чичера з Маріуполя, із двома синами вони встигли виїхати у лютому 2022 року, а чоловік залишився, щоб волонтерити. З 17 березня зв’язок із ним обірвався. Відтоді вона про нього нічого не знає. До Черкас із рідного міста жінка привезла справу, яку започаткував її чоловік. Каже, тут на березі Дніпра, хапається за будь-яку можливість відчути море: «Я народилась на березі моря, довгий час жила за п’ять хвилин від моря. Ми поїхали 25 лютого, з повною впевненістю, що вивеземо дітей у більш безпечне місце, Запоріжжя, і обов’язково повернемось. В якийсь момент ми зрозуміли, що повернутися фізично не зможемо».
Зараз пані Людмила працює у Хабі Халабуда, який відкрила у Черкасах.
«Це місце, куди ми запрошуємо не тільки маріупольців, а й черкасців і переселенців з інших регіонів. Тут ми не просто сподіваємось на повернення у рідне місто, ми всіляко сприяємо цьому. Багато людей живуть надією», — каже Людмила Чичера.
Родина Сомових два місяці жила в підвалі окупованої Херсонщини, а потім евакуювались. Змінили п’ять адрес, зараз обживають будинок, який побудували саме для них. У родині виховують вісьмох дітей і мріють про херсонські кавуни на своєму городі.
«Ми виїжджали (з Берислава — ред.), нас було п’ять машин, забрали батьків, друзів. Їхали з уже окупованого міста. 50 кілометрів за 8 годин, 63 блокпости. На кожному блокпосту нас “шманали”», — розповідає батько родини Олександр Сомов.
Ібрагім Зейтуллаєв вивозив дружину з п’ятимісячним сином з окупованого Генічеська, 36 годин у дорозі.
«Злякалися, не знали куди йти, що робити. Було багато розривів ракет, дитина дуже злякалася, — згадує Ібрагім Зейтуллаєв. — Ми в перший день виїхали, поїхали у Івано-Франківську область. Важко виїжджали, були великі пробки, аварії, шукали машину. А потім я ще повернувся, щоб вивезти батьків. Пройшов 28 російських постів, фільтрацію пройшов, роздягали-одягали, допитували, дивилися татуювання».
За два роки змінили п’ять міст, з літа минулого року живуть на Золотоніщині. Там Ібрагім Зейтуллаєв влаштувався сімейним лікарем в амбулаторії, а згодом очолив її.
24-річний переселенець з Харківщини Богдан Кривошликов у минулому професійний волейболіст. На початку повномасштабної війни разом із дівчиною переїхав до її рідних, в Кам’янку на Черкащині. Тепер працює рятувальником у Черкасах. Згадує, як зустріла його Кам’янка: «Була 10-11 година, майже комендантська на той час. Темно, світла не було взагалі. Під’їжджаю до блокпоста, кажу: “Мені Кам’янка потрібна”. Мені відповідають, що ось Кам’янка, показують рукою, а там темінь. ❲…❳ Черкащина мене прийняла дуже добре. Тут просто спілкуватися з людьми. Вони допомагають просто так, без умов».
Марина Глухова з Бахмута, втративши будинок та квартиру в рідному місті, змушена була починати все «з нуля» в сільській хатині на Черкащині. Сюди вона з родиною приїхала півтора року тому, придбали нове обійстя серед лісу в Білозір’ї. Біля будинку росте клумба з трояндами. Для пані Марини ці квіти — згадка про рідне місто: «Бахмут — це місто троянд. Я дуже сумувала за трояндами. Сусіди, коли про це дізналися, на день народження мені подарували саджанці».
Читайте також: «Батьки-засновники»: перемога над москвою — рецепт Юрія Немирича
«Ми зібрали ці історії, щоб нагадати, що варто вірити у себе і свою країну. Ми разом боремося, і разом будемо святкувати перемогу. Наші герої не одразу знайшли свій новий дім, хтось працює у тій професії, в якій реалізовувався вдома, комусь довелось змінити фах. Діти не чують обстрілів, їх не заганяють у “радянський союз” шкільною пропагандою, не вчать переписаної росіянами історії. Дорослі відкривають гуртки для місцевої малечі, розвивають туризм. Вони сильні, ми сильні, бо ми разом», — підсумовує шеф-редакторка Суспільне Черкаси та центрального хабу Суспільного Ніна Волощук.
Дивіться історії циклу «Життя з нуля» на всіх платформах Суспільне Черкаси, коментуйте, діліться ними з друзями. Повідомляйте нам про свої історії і все те, що має бачити вся Україна.
Оперативні та перевірені новини про Черкаси та область — на цифрових платформах:
Телетрансляцію Суспільне Черкаси та радіоефір Українського Радіо Черкас онлайн шукайте на сайті філії.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.