«Хочеться думати, що не без моїх зусиль відбуваються зміни на краще», — редакторка UA: Українське радіо Рось Олена Захарова

Люди, атмосфера, драйв — так Олена Захарова описує радіо. Колеги про неї кажуть — харизматична ведуча. У кожному дні шукає гармонію, у кожному ефірі новий сенс і все активно та енергійно. З 2011 року працює на радіо «Рось». 

     ︳Читайте також: UA: Українське радіо Рось — Суспільне радіо твого регіону

Олено, розкажіть про свій перший робочий день на радіо?

— Моя перша зустріч з радіо – це перша мережева радіостанція UTAR. У кінці 90-х я туди прийшла за оголошенням. Запам’ятався перший запис, напевно його і можна вважати першим робочим днем. Це була програма про погоду, яку до того ж писали у жартівливому авторському стилі дві подруги редакторки. Я була голосом. Так от, коли я вперше почула свій голос у записі, він мені страшенно не сподобався. Знадобились роки, щоб я перестала надто критично ставитись до того, як звучу.

Потім був прямий ефір, як найвищий ступінь майстерності. Якої, до речі, нас ніхто не вчив. Та й жодного системного досвіду такої роботи тоді в Україні не було. Просто слухали, як працюють діджеї у столиці. Щось мавпували, щось додавали своє, шукали подачу. Тоді ми працювали на дисках, дещо ставили з електронних носіїв. Інтернет був, але не вдома. Це були якісь суцільні імпровізації. Але попит був шалений. Телефон розривався. Так збіглося, що все було нове – і часи, і музика, і радіо… Звісно, готувались до зустрічей із зірками або інших інтерв’ю. Але ставка була на емоції.

Чи відрізняється подача і підготовка до ефірів тоді й зараз?

— На розмовному радіо зовсім інший підхід, саме так зараз працює UA: Українське радіо Рось. Ставка – на інформацію, аналіз, мислення. Як ведучій мені важливо бути в темі, знайти правильних гостей, а головне, як на мене, знайти нові сенси. Я називаю це доданою вартістю. І це, певною мірою, також режисура.

Час біжить шалено — нові сенси, нові комунікації. Такі зміни стають викликом?

— Та, напевно, усе наше життя – це виклик. Виклик самому собі! (ред. – усміхається) А зміни – це частина нашої роботи, як і стрес. Тому просто звикаєш до цього ритму і вже не уявляєш собі життя без нього. А щоб не загубитись у вирі інформації, використовую мистецтво маленьких кроків. Страх чистого аркуша — таке було, і дякую долі, що були люди, які допомагали, вчили. Відповідальність за радіостанцію, яка мовить цілодобово, — це виклик. Вихід у всеукраїнський ефір проєкту Суспільного радіо «Вся країна» —  відповідально і без права на помилку — це виклик. Зрештою, мені, затятій радійниці, сісти перед камерою у «РадіоДні» на UA: ЧЕРКАСИ — теж, деякою мірою, виклик.  Викликів багато, напевно, не одразу, але сприймаєш їх як частину роботи. Я не знаю жодної професії, у якій не треба змінюватись. Якщо чесно, мені б було не цікаво виконувати одноманітну роботу.

     ︳Читайте також: Про утилізацію медичних засобів захисту та вплив на довкілля — радіоміст «Вся країна» між Житомиром і Черкасами

Як вам працюється у телерадіоформаті? На що в першу чергу звертаєте увагу?

— Перш за все, я намагаюсь не звертати уваги на камери (ред. – усміхається).  Хочеться все ж таки залишити атмосферу радійної студії. Елементи розмови людина — людина, а не людина — аудиторія. Звісно, треба стежити за поставою, мімікою, жестами. Більше часу приділяємо макіяжу та вибору одягу для ефіру. Навіть якщо не знаєш розкладу, за зовнішнім виглядом можна безпомилково визначити, в кого сьогодні «РадіоДень» (ред. – усміхається). Моє завдання як ведучої — допомогти гостям розкритись в ефірі за короткий час. Тому ми обов’язково спілкуємось перед ефіром. Розповідаю, що і як буде відбуватись. Якщо бачу, що хвилюються, кажу — розповідайте мені. Здається, поки працює.

У кого переймаєте досвід?

— Був період, коли я працювала рекрутером у київській агенції. Проводила до 5 інтерв’ю на день. Я була вражена розмаїттям способів мислення людей. На одне і те саме запитання я отримувала 3-4 відповіді з різним обґрунтуваннями. Таким чином я переймала досвід розв’язання проблеми різними способами. Гадаю, вчитись можна завжди і у всіх – у друзів і колег, публічних людей і незнайомців, у старих і малих. Кожен має свою мудрість. Єдине, чого не вистачає — часу на отримання системних знань. Все якось на ходу. Коли почала працювати на Суспільному, раділа можливості вчитись — тренінги, навчальні матеріали, зустрічі та онлайн конференції з колегами, зокрема, з інших країн. Вони не тільки додають навичок, а ще й впевненості у тому, що робиш. Критичне мислення залишиться зі мною назавжди. Вже автоматично відділяєш факти від думок, помічаєш якісь суб’єктивні речі та маніпуляції. Не тільки на роботі, а й у щоденному житті.

Олено, ви були на радіо Берліна, що вас вразило і що взяли для роботи?

— Мене вразив масштаб організації і технології. Ми були на німецькому радіо Культура. Воно займає величезну будівлю і має тисячі співробітників. Це велика кількість студій різного призначення: ефірних, звукозаписних, монтажних. Окрема студія для запису музики та вистав. Продумані ефірки, редакторські та ньюзруми. Ціла низка відділів, які допомагають у створенні програм. Приміром, є окремий відділ бекграунду і власний архів. Це дійсно вражає. Порадували і оригінальні ідеї, приміром, дитячої редакції. Є програма, яка пояснює дітям новини, які вони чують з телевізора, радіо чи від дорослих. Щось на кшталт новин для дітей зрозумілою мовою. Водночас, ми з’ясували, що є багато спільного у редакторській роботі: вибір тем, гостей, ракурсу, політики, які не ходять на ефіри, непередбачувані ситуації в ефірі. Щодо людського фактора, то наша робота дуже схожа. Гадаю, тут ми на рівні. З того, що використовуємо, — це, скоріше, про підходи. Варіативність у подачі матеріалу. Приміром, на німецькому радіо Культура говорять про політику, але очима митців. А про мистецтво очима політиків. Також один зі способів розкрити тему — через історії. Ми теж це застосовуємо.

Розкажіть про своїх «ресурсних» людей, книги?

— Ресурсні люди – родина, друзі, колеги. Вони завжди зрозуміють та підтримають. Іноді мені подобається просто сидіти в кафе і спостерігати за містом і людьми. Добре, якщо це інше місто або країна. Ще я люблю музику і кіно – це мене перемикає найшвидше. З українських виконавців люблю Бумбокс, Дмитра Шурова, Беz обмежень. При нагоді із задоволенням послухаю джаз. Люблю фільми Вуді Аллена, Федеріко Фелліні, іноді передивляюсь «Сніданок у Тіффані». Якщо гуляти, то біля Дніпра. Якщо не вистачає часу на нові книги, беру улюблені й читаю з будь-якого місця. Підписуюсь на автора і читаю вірші у ФБ. Нещодавно потоваришувала зі спортом, ходжу у басейн.

Чи вистачає часу на все?

— Часу на все не вистачає. В мене завжди за спиною список завдань (ред.- усміхається). Вчусь делегувати, стрес намагаюсь компенсувати чимось приємним, а щось нове сприймати як цікаву гру. Балансую, як канатоходець, іноді падаю. Вчусь зупинятись і перезавантажуватись.

    ︳Читайте також: Черкащани у Другій світовій війні — тематичний проєкт UA: Українське радіо Рось

 Які спецпроєкти хотіли б цього року зробити для UA: Українське радіо Рось?

— Якщо говорити про майбутнє, то дивимось у бік нових форматів. Можливо, якась дослідницька серія про наш край, співпраця з іншими платформами, виїзні студії та колаборації.

Чим ви пишаєтесь у своєму житті?

— Пишаюсь, що в мене є можливість створювати, мати, хоч і ледь помітний, але вплив на думки інших людей. Хочеться думати, що не без моїх зусиль відбуваються зміни на краще.

Яку зустріч із слухачами запам’ятали?

Колись, на радіо UTAR, я ще й підробляла рекламним агентом. Якось вранці йшла на зустріч. Мене побачили хлопці місцевого соул-гурту і заспівали на різні голоси наш джингл замість привітання. Це було незвичайно, мило і дуже приємно.

Чого не знають люди про Олену Захарову?

— Можливо, що я в дитинстві захоплювалась танцями й могла стати хореографом. Або, що я рік провела у німецьких Альпах за програмою au-pair. Це був цікавий досвід. Або під час зимового локдауна я намагалась вчити французьку по відео. Майже навчилась читати.

 ︳Читайте також: Дивіться у ефірі UA: ЧЕРКАСИ документальний проєкт «НАШІ 30»

Олено, яким буде радіо через 10 років?

— Думаю, поки у людей буде потреба у спілкуванні, буде радіо. Можливо, навіть буде відкат від технологічності до людяності. Так само, як після масового виробництва повертається handmade. Таке собі поєднання технологій і людської харизми. Можливо, радіо у майбутньому буде саме таким.

Нагадаємо, сьогодні UA: Українське радіо — найбільша FM-мережа й найпопулярніше розмовне радіо країни.  UA: Українське радіо Рось має щоденні регіональні врізки у цій мережі  —  з 12:10 до 13:00 та з 17:10 до 18:00.  Слухайте нас у Черкасах — 91,4 FM, у Буках —106,9 FM, у Чигирині —101,3 FM або онлайн на сайті UA: ЧЕРКАСИ.