«Бути журналістом – це, насамперед, говорити правду»  – Іван Лила

«Бути журналістом – це, насамперед, говорити правду» – Іван Лила

20 сер. 2019

Журналістів Суспільного Черкащини не цікавлять чутки та «як стало відомо із власних джерел». Вони перевіряють інформацію, шукають нові методи подачі матеріалів і впевнені, що бути журналістом – це, насамперед, говорити правду.

Ми поцікавились у Івана Лили та Тетяни Недбайло як проходять їхні робочі дні та чи є час помріяти й про що.

Іван Лила родом із села Москаленки Чорнобаївського району Черкаської області. За освітою бакалавр журналістики, фахівець з видавничої справи та редагування, магістр з інтелектуальної власності. Редактор UA: Українське радіо «Рось». На радіо працює шість років і називає його своєю «стихією». Любить навчання, активний відпочинок, цікавиться футболом. Найбільшим досягненням вважає визнання слухачів, колег, друзів, має перемоги у кількох конкурсах на тему децентралізації, гендерних питань та євроінтеграції.

Тетяна Недбайло народилася у Дніпрі. У дитинстві разом з батьками переїхала до Черкаської області. Має журналістську освіту. Кореспонденткою працює два роки. Ще під час навчання, коли обирала, де проходити навчальну практику, вирішила піти на канал обласної телерадіокомпанії «Рось». Була впевнена, що це ненадовго. Утім, затримали зміни, які не лише бачила, а до яких докладає зусиль разом з командою. Працює у відділі новин. Ще декілька років тому планувала, що після отримання диплома переїде з Черкас до іншого міста. Тепер переконана — залишиться і місце роботи не мінятиме.

Чому працюю на Суспільному

Іван Лила: «Тут я відчуваю себе частиною великої UA-команди однодумців. Людей, які у своїх регіонах хочуть змін на краще, показують реальне життя. У своїх матеріалах ми ставимо на перше місце людину з її проблемами, успіхами та невдачами. Суспільному можна довіряти, з нами можна навчатися».

Тетяна Недбайло: «Мені здається, Суспільне – це виклик для свідомості громадян. Цікаво, наскільки українці готові сприймати інформацію без маніпуляцій, від незаангажованих журналістів, наскільки журналістам хочеться доносити аудиторії новини збалансовані, чесні, зрозумілі й точні? Комусь і досі подобається «ковтати» брехню з екранів, але мені значно приємніше дотримуватись у роботі стандартів журналістики. І тільки тут, на Суспільному, це можливо».

Про команду і підтримку

Іван Лила: «Колектив рідного «Українського радіо: Рось» - це колеги-однодумці, які можуть підкинути творчі ідеї, допомогти, за потреби й підбадьорити. Коли розумієш, що ти в такій команді — це окрилює, спонукає до звершень».

Тетяна Недбайло: «Два роки я поєднувала навчання і роботу. Спочатку це здавалося неможливим. Але батьки та колеги допомагають мені рухатись вперед. Мені так коригували графік роботи, щоб я все встигала, підтримували, ставили чіткі завдання».

Про виклики й замовні матеріали


Іван Лила: «Тут без навчання ніяк: вчуся на своїх та чужих помилках, шукаю нові шляхи зацікавлення слухачів, зокрема через діджитал-платформи, розробляю ексклюзивні теми для розмов у студії, знаходжу нові кути подачі, запрошую нових цікавих спікерів та намагаюся оновлювати ефір різними «родзинками». У наш час доводиться бути журналістом-універсалом. Часто, крім того, що ти журналіст, відчуваєш себе ще й психологом та дипломатом».

Тетяна Недбайло: «Ми не робимо замовних матеріалів. Ми не робимо замовних матеріалів. І я не знаю, скільки ще раз необхідно повторити цю фразу, щоб люди це почули й зрозуміли. Прикро, що коли ти намагаєшся досягти балансу, це оцінюють як упереджене ставлення. Але нас не цікавлять політичні баталії, чутки та «як стало відомо із власних джерел». Ми працюємо і нам немає за що виправдовуватися».

Про зворотний зв’язок і ненормований робочий день

Іван Лила: «Торік у програмі «Реформації» порушив тему поганих умов проживання в одному з черкаських гуртожитків. Не знаю, чи це наш дзвінок так вплинув на зміни в цьому гуртожитку, чи ремонт тут і так планували робити — але реакція його мешканців на нашу програму була позитивною. Анна, одна з мешканок, відгукнулась так: «Якби ви про це на радіо не сказали, ми б і далі так собі жили. А так хоч трохи щось змінилося».

Тетяна Недбайло: «Дуже запам’ятався робочий день 9 березня цього року. Вранці о восьмій годині я виїхала до Канева знімати сюжет про нагородження культурних і літературних діячів Шевченківською премією. А ввечері ми знімали сюжет про приїзд Петра Порошенка до Черкас. На площі розпочалися сутички, унаслідок яких були травмовані 15 осіб. Це був мій перший досвід роботи під час надзвичайних ситуацій. І о 19-й годині довелося робити включення наживо із лікарні. Ненормований робочий день — це вже норма для нас».

Про мрії

Іван Лила: «Пам’ятаю, як у дідуся і бабусі грало Українське радіо. Пізніше дізнався про другий канал Українського радіо «Промінь». На сьогодні це моя улюблена радіохвиля. Подобається той ритм, драйв, з яким ведучі «Променя» працюють в ефірі. Подобається формат їхніх інформаційних програм: вони «живі», прості та доступні. Особливо до душі «Соціум.com», «Футболоманія», «Ранок Про», «ReАктив» та всі музичні програми. Сподіваюся, побуваю на цій радіостанції, якщо не як ведучий, то як гість. А ще мрію в майбутньому вести радіопроєкт, що стосується життя громад».

Тетяна Недбайло: «Мрію, щоб телеканал UA: ЧЕРКАСИ та все Суспільне стали найрейтинговішими мовниками в країні. Дуже хочеться, щоб люди бачили не лише ребрендинг, а й багато інших суттєвих змін: у редакційній політиці, у підході журналістів, у складі тем тощо. А якщо про буденне — хочеться, щоб наша робота гідно оплачувалася».

 

Нагадаємо, за результатами моніторингу дотримання стандартів інформаційної журналістики в новинах філій Національної суспільної телерадіокомпанії за червень, що проводила ГО «Детектор медіа», UA: ЧЕРКАСИ отримали 5,33 із 6 можливих балів.