Команда «Народжених рікою», проєкту-переможця конкурсу «Створюй з Суспільним», розповіла про зйомки на річках Черкащини

6 листопада об 11:45 на телеканалі  UA: ЧЕРКАСИ і всіх регіональних телеканалах Суспільного транслюватимуть фінальну, 8 серію, проєкту «Народжені рікою». Глядачі вже побачили історії річок Рось, Тясмин, Ірдинь, Вільшанка, Золотоношка, Сула та Дніпро. Любомир Коломієць, Євген Артеменко, Андрій Чернега та Анна Сакун поділились спогадами про зйомки і думками про проєкт.

Читайте також: До захисту відібрали 111 проєктів «Створюй із Суспільним», серед них 2 із Черкас

У процесі роботи здійснили сім експедицій, розповідає Любомир Коломієць.

«Найбільше захоплювали люди, яких ми зустрічали в нашій подорожі — їхні історії, любов до річок та їхні переживання від того, що з ними стається, — згадує він. —  Проте, були і кардинально інші, що говорили "валіть звідси, і без вашої екології тут розберемось, і так нормально”».

Команда досліджувала, чи змінились водойми протягом кількох десятиліть, спілкувалася з місцевими жителями, екологами, краєзнавцями. 

Анна Сакун згадує одного із героїв програми про Тясмин, Володимира Вовкогона: «Володимир сказав, що річка для нього — це товариш. І мені б дуже хотілося, щоб кожен глядач почав сприймати річку, кожен — свою, саме так і, найголовніше, зрозумів ціну цієї дружби». 

Із подорожей привозили з собою історії людей, факти, розповіді екологів, коментарі службовців, свої зафільмовані враження.

Євген Артеменко зазначає, найскладнішим було «величезний обсяг інформації і проблем втілити в 13-ти хвилинні серії. Знайти баланс між інформаційною та емоційною складовою». Але все заплановане зробили.

Коли серії проєкту з`являлись на діджитал-платформах Суспільного, глядачі у коментарях згадували своє дитинство, засмучувались захаращеними берегами рідних річок, питали, коли чекати наступну серію і захоплювались відео. Бо ці малі річки ще не втратили своєї магії.

«На жаль, "магія" у відео не створюється простим натисканням кнопки REC, — розповідає Андрій Чернега. — Для того, щоб кадр вдався, потрібно ідеально знати свою камеру та вміти правильно налаштовувати параметри для зйомки. Тому для того, щоб "магія" вдалася, ми намагалися найкрасивіші кадри знімати рано-вранці або ж перед заходом сонця, коли світло найбільш цьому сприяє, шукали цікаві ракурси тощо. Але, напевно, найбільша складність полягала в тому, щоб бути максимально зібраним і швидким. Тому що за короткий проміжок часу потрібно було встигнути і з дрона познімати, і зі стедікамом, і наздогнати хлопців для того, щоб набрати матеріал з ними на сапах. Місцями доводилося і болотом в кросівках пройтися, і пробиратися через хащі несучи з собою важкий рюкзак із технікою». 

У кадрі глядачі бачили ведучого Євгена Артеменка і гіда Любомира Коломійця. Вони, здавалось, легко і невимушено продирались крізь хащі й сміливо виловлювали з води несподівані предмети. Над створенням цього “легко” і працював оператор Андрій Чернега.

«Ведучих знімав по-всякому. Інколи щастило, що наші спікери були на човні і я міг й інтерв’ю записати, і хлопців паралельно познімати. На деяких річках нам допомагав наш водій Тимур, який брав надувного човна. Місцями доводилося пробиратися через густу траву, кущі для того, щоб познімати ведучих з берега, а місцями я брів там, куди ні машиною не проїдеш, ні човном не пропливеш», — згадує він.

Брів, веслував і знімав також ведучий Євген Артеменко. Йому довелось швидко опанувати SUP-борд, щоб досліджувати річки, і навчитись фільмувати, балансуючи на сапі.

«Щодо зйомки з сапу, тут словами не опишеш… Складність в тім, що треба балансувати, аби не впасти у воду, а сап ще й постійно кудись зносить, його неможливо жорстко зафіксувати. Тому мені під час зйомки для побудови композиції доводилось враховувати не тільки рух сапу Любомира чи того об’єкта, який я знімав, а ще й рух мого сапу. Процес досить складний і я адаптовувався до цього досить довго», — зізнався Євген.

У експедиціях було цікаво, інколи складно, а інколи смішно.

«В подорожі Золотоношкою на мій сап заліз хрущ, був названий Андрюхою. Він жив на сапі протягом кількох кілометрів і на місці, де ми мали виходити на берег, я взяв його і посадив на плече. Але Любомир слушно зауважив, що це не той хрущ, бо в того був один вусик, а у цього два. Мені було дуже смішно», — розповідає Євген Артеменко. 

Були і зйомки у досить некомфортних умовах.

«На Ірдинському болоті я з нашим водієм Тимуром пливли на надувному човні за сапами. До слова, на болоті дуже вузькі проходи, тому пройти там реально можна лише на надувних дошках. Але Тимуру, на диво, вдавалося пробиватися між купинами на човні, хоча в процесі у нього загубилася гайка, яка кріпила весло до човна. Тому довелося догрібати лише одним веслом, що ще більш ускладнило процес маневрування, — каже Андрій Чернега. — А я тим часом намагався набрати якісний матеріал. Та човен постійно вертіло зі сторони в сторону, дув нестерпний вітер, руки замерзли, тому було навіть фокус важко крутити».

«Від самого початку зародження ідеї проєкту, ми хотіли показати природу, річки Черкащини зокрема, не так, як усі звикли їх бачити й сприймати, — пригадує Анна Сакун. — Оскільки співавтори програми "Народжені рікою" (Любомир, Євген і я) або захоплювалися SUP-веслуванням давно, або ж були знайомі "на мінімалках" із SUP-дошкою, дослідити й показати річку саме крізь призму подорожі на борді нам видалося і логічним, і цікавим. І вже на початку формування заявки до конкурсу проєктів ми усвідомили, що мало буде відзняти чергове тревелшоу з класними картинками, треш-моментами, якісним монтажем і незвичним способом пересування. Вважаю, глибинна мета проєкту — це створити на 13 хвилин програми метафоричний образ "Річка-Людина" й зрозумілою для всіх мовою познайомити глядача з цією людиною».

Розкрити річки, можливо, навіть підняти на широкий загал їхні проблеми, команді допомагали експерти.

«Нас мало цікавили класичні й давно всім відомі факти про ту чи іншу річку, тому ми сформували всередині своєї команди такий собі дослідницький центр, головними фахівцями якого були історик Сергій Ганницький та еколог Олександр Спрягайло. Вони і відшукували потрібні факти та цікавості, й допомагали нам із контактами "на місцях". У нас була певна база фахівців із відповідних експлуатаційних дільниць кожної річки — підрозділів Водних ресурсів, але більшість із них або не хотіли, або боялися йти на контакт, — розповідає Анна Сакун. — Друзі нам підказували цікавих особистостей, фахівців. Ми досліджували тему через пошукові системи, соціальні мережі, тематичні групи. Так знаходили людей, які підказували нам інших людей. Така собі майже детективна ланцюгова реакція (сміється)».

«Ми привідкрили двері та показали правдиву картинку. Але ні влада, ні суспільство не хочуть визнавати реальний стан справ, — підсумовує Любомир Коломієць. —   Тому відгуки були різні. Хтось казав "о, Боже, я не вірю, що це моя річка, де я росла", хтось просто дякував, когось звільнили і відкрили кримінальне провадження. Але зрозуміло одне —  це "поле бою" за майбутнє, за природне бажання жити в екологічно чистому суспільстві. Діти, школярі, студенти та інші небайдужі верстви суспільства, дивлячись подібні програми, змінюються самі й змінюють своє оточення». 

«Річка — не смітник,  — каже Анна Сакун. — Тому громадам однозначно треба працювати в напрямі просвітництва, розв’язання проблем з утилізацією сміття. Що я особисто зрозуміла, працюючи над проєктом "Народжені рікою"? Це те, що кожна локальна проблема є глобальною, що потрібно говорити вголос і говорити про це багато, різними каналами, із різними структурами. Варто об’єднуватися з однодумцями, переймати досвід і не боятися ні чиновника з Водних ресурсів, ні власників ГЕС чи торфовидобувних заводів, для яких річка — лише спосіб заробітку. Слід боятися своєї бездіяльності».

«Ця програма викликала резонанс. Ось, наприклад, сьогодні зранку зателефонував чоловік й розповів, що близько 40 років цікавиться темою стану річок та їхньої очистки, побачив “Народжених рікою” і хоче поспілкуватись з командою. Для мене саме зворотна реакція аудиторії є найціннішою. Кожна з історій проєкту викликає емоції: від захвату від мальовничої природи  до розпачу від занедбаності й занехаяності деяких водойм. Кожна серія — це очікування не лише нової інформації, а й красивого відео і настроєвої музики, жартів ведучих, несподіваних зустрічей із співбесідниками. Історії місцевих жителів — то взагалі окрема тема — навіть виникало бажання створити цитатник проєкту. І, звісно, хочеться вірити, що та місія, яку собі визначила команда і якою вони запалені — звернути увагу на проблеми річок і бодай трохи змінити колективну свідомість — теж буде досягнута. А всіх, хто ще не бачив проєкт, запрошую до перегляду!», — резюмує продюсерка Черкаської філії Суспільного Олена Баніна.

Всі серії проєкту можна дивитись на ютуб-каналі Суспільного Черкаси або на сайті філії.

Нагадаємо, Суспільне мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й канали Суспільного радіо (Українське радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. У Черкаській області — це телеканал UA: ЧЕРКАСИ і Українське радіо Рось.   

Оперативні новини регіону шукайте на діджитал-платформах: 

• сайті Суспільне︱ Новини 
• фейсбук-сторінці; 
• інстаграм-сторінці; 
• ютуб-каналі; 
• телеграм-каналі; 
• вайбер-каналі.

Фото надані Любомиром Коломійцем