Черкащанин Костянтин Бандурко 10 років майструє дерев’яні вітрильники

Черкащанин Костянтин Бандурко 10 років майструє дерев’яні вітрильники. Чоловік працює енергетиком у Шполі, а у вільний час – столярує. Він виготовив півсотні кораблів. Більшість – продав та подарував друзям. Чому обрав таке хобі та як навчився відтворювати моделі – дізнавалася Тетяна Недбайло.

Костянтин Бандурко виготовляє нагель – дерев’яний цвях, на який кріпитиме канат. Зі слів чоловіка, загалом дрібних деталей для одного корабля може бути до двох тисяч.

Кожну модель чоловік відтворює відповідно до креслень. Схеми знаходить в інтернеті.
«Ось він тут вимірюється, потім ось таким циркулем заміряємо, на токарному станочку виточуємо. Все склеюється».

У роботі чоловік використовує дерево груші та горіха. Найважче працювати над носовою конструкцією, каже Костянтин.
«Воно повинно бути трохи фігурне тут. Дуже гарно. Це треба акуратненько все, рівняти».

Корпус, обшивку для корабля та деталі чоловік виготовляє у літній майстерні. Більшість інструментів отримав у спадок від дідуся й тата, які столярували. Також чоловік облаштував собі робоче місце в будинку. Тут працює над завершальними етапами. Наприклад, шиє вітрила.
В роботі, каже чоловік, часто послуговується підручними засобами. Так, замість морилки для фарбування дерева, іноді використовує розчин йоду.
«Кріпимо блочок, щоб його не загубить. В йод. І отримуємо колір червоного дерева».

Свої перші кораблі, пригадує майстер, зробив на гуртку у шкільні роки. Вони, на жаль, не збереглися.
«Уже ми пробували там щось майструвати. Вчитель нам там щось підказував. Але ж це таке специфічне хобі. Мало, хто що знав».

Відтворювати вітрильники майстер навчився завдяки інформації з інтернету та книгам.
«Її треба якось зшити, заклеїти, тому що вона дуже часто гортається. Це коли доходить робота до верхнього такелажу, до цих парусів, то дуже часто до неї звертаєшся».

На створення однієї моделі йде від трьох до чотирьох місяців. Чоловік надає перевагу кораблям 17-18 століття. Попередньо досліджує історію кожного.
«Це голандські мореплавці. І це було два їх. «Зеехан» і «Дерфлінгер». Така скудна історія про них. Тому що це 1668 рік. Дуже давно. Тоді по цих кораблях креслень не робилися. Приходили майстри, столяри і робили кораблі».

Костянтин жодного разу не виготовляв кораблі на замовлення. На продаж виставляє уже готові вироби. Нині в чоловіка вдома залишилося лише двоє. Ще над двома працює зараз.

Обрав таке хобі чоловік, бо мріяв бути кораблебудівником.
«Не плавати на них, не бути моряком, а саме будувати їх. Була колись така мрія, і майже поступив в кораблебудівний в Києві, але не склалося».

Костянтин має двох доньок. Своїм ремеслом у майбутньому хоче поділитися з онуками.